• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Платформа відповідального батьківства

Як подолати стрес

На теперішній час Україна переживає складну соціально-політичну ситуацію. Існує необхідність психологічної допомоги як дітям, так і дорослим. Криза, що охопила країну, безпосередньо впливає на батьків, що, природно, позначається на їх дітях. У цей період знижується здатність працювати, любити, насолоджуватись життям. Криза настає, коли під тиском життєвих обставин відмовляють звичайні механізми ефективного протистояння їм.

Після стресових події у людини може виникати почуття безвиході, смуток та дратівливість, проблеми з концентрацією уваги, постійна настороженість, наляканість, притуплення почуттів, безрадісність, прагнення уникати спілкування, порушення сну чи апетиту. Ці відчуття – нормальна реакція на ненормальні події.

Пам’ятайте:

- з часом стає краще;

- не варто відмовлятись від допомоги інших, навіть якщо вам здається, що вас не зрозуміють;

- хороші ліки – звичайні повсякденні справи, звичний плин життя.

Діти – це сама вразлива категорія. Саме підтримка, яку надають батьки, рідні, друзі є вирішальним чинником у подоланні негативних наслідків стресу. Прислухаючись до того, що відбувається, дорослі здатні знайти шляхи допомоги дитині впоратись із негативними переживаннями. Якщо ми, дорослі будемо поряд з дітьми, їм буде набагато легше.

Поради дорослим щодо профілактики стресових ситуацій у дітей:

- організуйте умови для фізичного зняття напруги – заняття спортом, танцями, рухливі ігри;

- використовуйте можливість обійняти, погладити дитину, потримати її за руку, покласти руку на плече;

- говоріть з дитиною про ті почуття, які вона переживає та відчуває. Ви можете сказати, що і дорослі відчувають тривогу, страх, безпорадність. І ці почуття є нормальною людською реакцією на складні ситуації;

- будь-яка, навіть маленька дитина, потребує пояснення тих подій, що відбуваються і є для дитини стресовими. Для дитини має бути зрозумілим, чому тривожаться, сердяться, сумують дорослі. Пояснення мають бути короткими та спокійними;

- щодо почуття страху, то важливо запевнити дитину, що боятися – це природно. Що сміливі люди також бояться. Проте, із власним страхом можливо впоратись;

- підтримуйте відчуття надії на краще.

Причини виникнення та способи подолання стресу

Стрес – це реакція організму у відповідь на сильну дію ззовні. Оскільки навантаження на організм може бути як фізичним так і емоційним, то і стрес буває фізичним або емоційним. Фізичний виникає в результаті болю, коливання температур, фізичних перенавантажень. Емоційний стрес виникає в результаті усвідомлення обману, загрози, небезпеки, постійного хвилювання, напруги.

На сьогоднішній день причин виникнення стресового стану як у дітей так і дорослих більш, ніж достатньо. Під час навчально-виховного процесу педагоги та діти переживають через важкі програми, завдання, можливість помилок, присутній страх можливої критики. Не можна полишати без уваги проблеми в сім’ї, оскільки саме сімейні конфлікти часто є причиною стресу, підвищеного рівня тривожності. Батьки хвилюються через недостатню успішність дітей, а діти – через невдоволення та постійну зайнятість батьків. На людські взаємовідносини накладають відбиток побутові труднощі, виникають сімейні конфлікти, від яких діти страждають набагато більше і довше, ніж дорослі. Не можна оминути увагою соціально-політичні події, які відбуваються в Україні. Вкрай складна ситуація призводить до психологічного виснаження дорослих, що вже тоді говорити про дітей. Особливо вразливою категорією є підлітки, психіка яких в цей період є особливо чутливою. В силу останніх подій занадто різко змінилась картинка світосприйняття дитини. Дитина приходить у світ доброю, і вірить в те, що світ так само налаштованій по відношенню до неї. А зараз на дітей нестримним потоком ллється травмуюча інформація з екранів телевізорів, Інтернету, вони чують розмови старших. Тому, занадто різко змінюються дитяча картинка світу. І з затишного і захищеного він перетворюється на непередбачуваний та безжальний.

Негатив накопичується. Ми в круговерті подій не схильні замислюватись над важливістю душевного комфорту. А людська лінь любити себе і бажання відкладати все на потім роблять з нами страшні речі!

Стрес, якщо він вже існує, має три стадії перебігу:

1 стадія – стадія тривоги. На цій стадії людина знаходиться в стані напруги та настороженості. Для цього періоду характерна мобілізація ресурсів організму. Вважається, що ця стадія навіть корисна, оскільки тримає нас в тонусі. До-речі, вчені вважають, що чим бурхливішою буде перша реакція організму і психіки на стресор, тим адекватнішою наступна поведінка. Це звідси – «не руби с горяча». Але перша стадія не може тривати постійно.

2 стадія – стадія резистентності або опору. Людина почувається цілком нормально, а організм уже починає втрачати ресурси на вироблення адаптаційних можливостей до стресу. Другу стадію називають стадією високої ноти. Ми ще можемо опиратись стресору, але вже не довго. В цей час починає накопичуватись втома. Якщо стресор продовжує діяти, починається третя стадія.

3 стадія – стадія виснаження. На цій стадії енергія людини вичерпана, психологічно та фізично людина виснажена і не має сили захищатись. На відміну від першої стадії, коли стресовий стан організму веде до розкриття адаптаційних можливостей, стан третьої стадії більше схожий на заклик про допомогу, яка може прийти тільки ззовні.

Ознаки стресу:

когнітивні – проблеми з пам’яттю, нездатність сконцентруватись, тривожність, фіксація на поганому;

емоційні – відчуття перенавантаження, самотності, дратівливість, напруження;

фізичні ознаки стресу – розлади сну, втрата апетиту, підвищений тиск, серцебиття, частота дихання, напруження м’язів. Як наслідок: шлункові спазми, головні болі, проблеми з опорно-руховим апаратом, розлади нервової системи. Маленькі діти в стані стресу схильні до інфекційних захворювань горла.

У дітей ознаками стресу є погіршення шкільної успішності, збільшення часу на виконання завдання при погіршенні результатів, небажання йти до школи, гіперактивність або апатія, провокаційна поведінка, неслухняність, непокора, зацикленість на власній зовнішності.

Прості поради щодо зменшення емоційного напруження:

фізична розминка – спробуйте 1-2 зупинки до вашого дому пройти пішки, а не їхати на автобусі або потанцювати під люблену мелодію, просто так, вдома, коли вас ніхто не бачить;

спілкування – розмова з другом, що називається «по-душам…»

задоволення – гарячий чи холодний душ, шоколадка, вишивка хрестиком, чашечка кави, що завгодно, або себе порадувати;

сон – це відповідальність за власне здоров’я. Навчіться керувати свої часом. Намагайтесь лягати в один і той же час і спати достатню кількість часу;

розставте пріоритети – намагайтеся раціонально використовувати час, знаходити в щоденній метушні час для відпочинку;

сміх – залишайтесь оптимістами!!!

Психологічні аспекти підліткового віку

Підлітковий вік є одним з кризових етапів у житті особистості. Складність цього періоду полягає у сукупності психофізіологічних та особистісних змін. Звичайно, час дорослішання у кожного свій, але початок у всіх приблизно однаковий. Починають активно розвиватись всі системи органів (серцево-судинна, нервова системи, опорно-руховий апарат). У зв’язку з цим можуть виникати проблеми зі здоров’ям. Крім того, діти, які ще нещодавно були врівноваженими, спокійними, а головне відкрито і довірливо ставились до дорослих, беззаперечно визнавали авторитет дорослого, чекали від нього схвалення та підтримки, різко змінюють тактику поведінки. Вченими доведено, що саме фізіологічні показники, а не поганий характер є причиною поганої працездатності, неврівноваженості. Через гормональні зміни почуття підлітків загострюються і швидко змінюються. Тому і рішення вони приймають швидко, імпульсивно, їм просто бракує часу їх обдумати, і в їх правильності вони абсолютно не сумніваються. Тому підлітки потребують правильної організації діяльності, режиму дня.

Підлітковий вік - складний час і для дітей, і для дорослих, які їх оточують. І ще не відомо, кому сутужніше. Дорослі не завжди знають, як поводитись з майже дорослими чадами: забороняти чи дозволяти, а вчорашні діти намагаються самоствердитись самими різними способами. У підлітковий період відбувається формування цінностей, з’являються власні погляди на життя. В цьому віці починається така собі боротьба за особистісну незалежність, і проходить вона з юнацьким максималізмом: зі скандалами, іноді сигаретами, алкоголем, відходом від дому і батьків. Насправді підлітку потрібна не стільки сама свобода, скільки визнання його права самостійно приймати рішення. Тому головна порада, яку можна дати дорослим - поважайте своїх дітей.

Для підлітків характерне «впадання» в крайнощі. То вони міркують і поводиться як зовсім дорослі, то, раптом, без всякої видимої причини перетворюються на інфантильну, примхливу дитину. З'являються нові інтереси, яким вони цілком віддаються, але незабаром так само швидко кидають їх і захоплюються чимось новим - як правило, під впливом однолітків.

Підлітки чутливі до фальші. Якщо дорослі проявляють до них вдавану цікавість, діти це одразу відчують.

Прагнення бути незалежним проявляється, у першу чергу, у запереченні традицій, норм поведінки. Демонстративна поведінка викликає особливо хворобливу реакцію у дорослих і служить додатковим каталізатором конфліктів. Але поведінка підлітка, що зовні виглядає, як виклик, насправді є просто замаскованим бажанням приймати рішення і діяти самостійно.

У підлітковому віці з’являється цікавість до протилежної статі. Підліткам часто приписують посилений статевий потяг. Насправді не так вони й потребують того статевого життя. Для них це скоріше спосіб самовиразитись, самоствердитись. Характерним є підвищений інтерес до власної зовнішності, часто невдоволення нею, тому важливо зберегти адекватну самооцінку дитини.

Одна з небезпек цього періоду - нудьга. Вона минає. Пригадайте, як часто доводиться нудьгувати дорослій людині або маленьким дітям? Підлітки прагнуть гострих відчуттів, тікають від нудьги за будь-яку ціну. І тут дорослі повинні проявити терпіння, розуміння та тактовність, адже лише за їх допомогою можна подолати можливі труднощі.

Важливим моментом залишаються навчальні досягнення дитини. Щоб дитина гарно навчалась, їй потрібна мотивація. Але альтруїзм характерний для дітей початкових класів вже зник, а інтерес пов’язаний з майбутнім професійним шляхом, характерний для старшокласників ще не з’явився. Тому цікавість до навчання у цьому віці спадає. Найчастіше діти не вбачають в цьому жодної проблеми, це проблема для батьків. Змінюється мотиви спілкування з учителями. Молодші школярі прагнуть отримати від учителя похвалу за навчання, заохочення. А для підлітка стає важливим особистісне спілкування з педагогом. З’являється критична оцінка того чи іншого вчителя, методів його викладання. І улюбленими, як правило стають ті предмети, викладачі яких зуміли заслужити авторитет у своїх учнів. Крім того змінюються авторитети особистості. Якщо для молодшого школяра авторитетом є перша вчителька, взагалі авторитетом є дорослий, то у підлітка авторитет дорослого змінюється авторитетом особистість. І кому пощастить стати такою особистістю залежить від нас, від нашого прикладу.

Що ж потрібно робити батькам, щоб полегшити перехідний вік дитини? Дайте свободу, спокійно погодьтеся з думкою, що ваша дитина вже виросла, й надалі утримувати її біля себе не вдасться, а її неслухняність — це прагнення вийти з-під вашої опіки. Дитина ніколи не навчиться бути самостійною – доки ви не навчитесь їй довіряти. Жодних нотацій – зрозумійте, дитина має право на власну думку. Зберігайте спокійний тон і відмовтесь від категоричних оцінок та суджень. Шукайте компроміс – у сварках немає переможців. Не ображайте – не намагайтесь зробити дитині боляче за допомогою слів. Будьте послідовні – нехай ваші слова доводять ваші вчинки.

Кожна дитина – хороша! Навіть коли не дуже гарно навчається або дозволяє собі сперечатись з дорослими. Більш того абсолютно завжди у дитини є обґрунтовані причини поводитись так, як вона себе поводить. Тому не варто починати одразу виховувати, або ще гірше – ламати. Основне завдання зрозуміти, звідки витоки такої поведінки. Тому важливо дитину мудро направляти. Важливо показувати як себе слід поводити власним прикладом. Важливо кожного разу, коли обговорюєте поганий вчинок дитини, повторювати, що ви все одно її любите!

Комп’ютерна залежність – чому виникає і чим загрожує?

В даний час все більш актуальною стає проблема комп’ютерної залежності. Так що ж це таке? За визначенням «комп’ютерна залежність» – це захоплення, пов’язані з використанням комп’ютера, що приводить до різкого скорочення всіх інших видів діяльності, обмеження спілкування з іншими людьми. Основним показником наявності залежності є концентрування власного життя, інтересів людини навколо комп’ютера.

Сучасний підліток багато часу проводить в Інтернеті, безглуздо блукаючи по всіляких сайтах, хтось сидить в чатах, в пошуку друзів по нещастю, хтось витрачає свій вільний час на комп’ютерні ігри.

Коли говорять про комп’ютерну залежність, насамперед, мають на увазі її наявність саме у дітей, які найбільш чутливі до цієї сучасної іграшки.

Найчастіше молодих людей приваблює в комп’ютері:

– наявність індивідуального простору, власного світу, в який має доступ лише він сам;

– можливість самостійно приймати рішення, діяти на власний розсуд, розуміючи, що ці дії не можуть нести за собою тяжких наслідків;

– внаслідок цього, відсутність відповідальності, якої так наполегливо вимагає старше покоління в особі батьків і педагогів;

– відхід від реальності, абстрагування від навколишнього світу;

– реалізація своїх прагнень і фантазій, а також можливість виправити свою помилку;

– шанс придумати собі новий образ, який ніхто не засудить і не перевірить його на правдоподібність.

До цього ж відносяться різноманітні мережеві ігри, де дитина має можливість придумати собі персонаж і розвинути його здібності. А це – саме те, що так важко зробити в сучасному реальному житті.

Як стверджує психолог С.Степанов «… різниця полягає в тому, що одна справа спостерігати за подіями в кимось придуманому світі, інше – стати їх учасником, а то й головним героєм. Причому світ можна вибрати або перебудувати по своєму смаку, і погеройствувати всмак. Тяга до цього особливо велика, коли реальний світ не радує і не дає людині себе гідно проявити».

Інша форма залежності – спілкування в чатах на форумах і т.д. Молоді люди шукають собі друзів за інтересами, або з подібними життєвими проблемами. У найскладніших випадках це може привести до повної заміни реальних близьких і друзів віртуальними. Однак це самий крайній варіант. Проведення часу за комп’ютером може бути корисним дозвіллям, якщо не переходить всі межі дійсності.

Сучасна ситуація така, що більша частина інформації проходить через Інтернет, так що сучасному школяреві без комп’ютера нікуди. Але чи такий він безпечний, як здається на вигляд?

Перший крок позбавлення від комп’ютерної залежності – це УСВІДОМЛЕННЯ проблеми. Отже, основними симптомами «механічного лиха» є:

  1. Зміна в режимі сну і неспання. Оскільки комп’ютер вимагає багато часу, а його після школи катастрофічно не вистачає, тому єдина можливість – засиджуватися допізна, а вранці «клювати носом».
  2. Вживання стимулюючих засобів, щоб залишатися в тонусі – кава, енергетики.
  3. Постійне намагання наблизитися до «механічному друга», придумуючи для себе нові справи в комп’ютерному просторі.
  4. Небажання відволіктися від роботи на комп’ютері, нездатність довільно вимкнути його і зайнятися іншими справами, роздратування при відволіканні.
  5. Ігнорування або забування повсякденних справ і обов’язків.
  6. Відчуття позитивних емоцій під час роботи за комп’ютером.
  7. Часте і постійне обговорення комп’ютерних ігор, програм і т.д. в реальному житті, навіть з людьми, не цікавляться цією темою.
  8. Зміна характеру, байдужість по відношенню до близьких людей.

Симптоми можна перераховувати і далі, однак не варто забувати, що справжня причина залежності криється аж ніяк не в самому комп’ютері. Такий палкий інтерес до техніки говорить про набагато більш серйозні проблеми в особистому житті людини – проблеми в спілкуванні з реальними людьми, незадоволенні прагнень та бажань, нездатність самостійно і усвідомлено впорається зі стресовими ситуаціями і т.д.

Чим загрожує така залежність? По-перше, перенесення інтересу з реального життя на комп’ютерну призупиняє інтелектуальний розвиток, звужуючи його до певної області, в якій молода людина може розбиратися набагато краще за своїх менш комп’ютеризованих однолітків. По-друге, втрата сенсу життя, який в даному віці ще не зміг остаточно сформуватися і зміцніти. Людина перестає належати собі повністю, ототожнюючи себе з механічними частинами комп’ютера.

Комп’ютер – дійсно джерело, як корисної інформації, так і спосіб проведення вільного часу. Однак необхідно зрозуміти, що це – всього лише бездушна машина, яка не дасть людського тепла і любові, не протягне руку, він не може стати заміною дружнім, романтичним і сімейним відносинам, та й особисті проблеми сам по собі він навряд чи вирішить. Перш, ніж заглибитись в безкраї Інтернет-простори, необхідно озирнутися і подивитися навколо себе, а раптом знайдеться та людина, яка виявиться більш приємним співрозмовником, ніж мерехтливий монітор.

Вплив комп’ютерних ігор на психіку дитини.

Комп'ютерні ігри - це такі програми, які створені, щоб розважати людину, займати вільний час. Граючи в комп'ютерні ігри, люди розслабляються, йдуть з головою у віртуальний світ. Іноді втихомирити дитину можна тільки з допомогою комп'ютерних ігор, іноді, коли зайнятися нічим, це засіб від нудьги. Однак далеко не всі люди замислюються про те, як впливають комп'ютерні ігри на психіку людини.
Про те, як впливають гри на дітей, говориться в багатьох посібниках, статтях, газетах і журналах, про це говорять по телебаченню, радіо і в дитячих поліклініках. Адже ця проблема стає все більш актуальною. Діти затягуються в комп'ютерні ігри гірше, ніж дорослі. Адже на психіку людини, особливо маленької, можна легко вплинути ззовні.
Гуляючи по вулиці, вже не побачиш, як раніше, юрбу дітей, що грають у класики або доганялки. Не всі навіть пам'ятають такі ігри. Хоча це справжнє життя, а не віртуальне. Батьки, щоб відволікти дитину, не стежити за нею і не хвилюватися про неї просто вручають їй в руки мишку. Це не правильно, це труїть суспільство. Комп'ютерні ігри - це, зрозуміло, весело і цікаво, але в певній кількості. Інакше їх вплив на психіку дитини буде занадто сильним і від комп'ютерних ігор буде важко відірватися.
Дітям психологи не радять зловживати комп'ютерними іграми, так як це небезпечно впливає на їх емоційний стан. Дитина стає нервовою, іноді жорстокою. Якщо привчати з дитинства людину до того, що жорстокість - це добре, віна не зможе розрізняти кордону, не зможе дотримуватися загальноприйнятих правил. Комп'ютерні ігри впливають на психіку дитини, адже головне завдання ігор - це суперництво з самим собою (побити рекорд, поставлений раніше). Тому дитина дратується, стає нервовою. Дитині, яка з раннього дитинства грає в комп'ютерні ігри, важко сходитися з однолітками. Віна замкнута, сором'язлива.
На дорослих людей комп'ютерні ігри також мають вплив, як хороший, так і поганий. Ігри змушують боротися, ігри - це азарт. Кожна комп'ютерна гра може чомусь навчити: стратегії, логіці, навчають розмірковувати і робити висновки, прагнути до чогось. Проте людина, яка зловживає комп'ютерними іграми, може забути про реальне життя. Це залежність, така ж, як алкоголь, куріння, наркотики, азартні ігри.
На просторах інтернету багато онлайн ігор. Це прекрасний спосіб наживи. Люди, захопившись, втягуються. У підсумку вони готові віддати всі гроші заради якоїсь гри. Це психологія і ті, хто знає, як впливати на психіку людини, можуть добре на цьому заробити.
Потрапляючи у віртуальний світ, люди не замислюються про свої проблеми в реальному. Віртуальний світ найчастіше цікавіший реального. Він заворожує, притягує. Там людина може жити тим життям, яким хотіла би жити колись чи хоче жити зараз. Однак, багато хто забуває, що життя своє людина будує сама, і змінити його може тільки віна. Комп'ютерні ігри - це всього лише спосіб сховатися від реальності. Саме це приваблює людей.
Віртуальний світ тісно пов'язаний з реальним.
Комп'ютерні ігри не така вже й безпечна річ. Адже багато сходять з розуму саме на цьому ґрунті. Люди не витримують навантаження, яке йде на них з цього світу, та до того ж на них впливає віртуальна всесвіт з усією жорстокістю, вбивствами і фальшивими емоціями.
Як не дивно, але комп'ютерні ігри впливають не тільки на психічний стан людини, але й на фізіологію. Дистрофія м'язів, болі в суглобах, порушення опоно-рухового апарату - це все через довге сидіння за комп'ютером. Також псується зір, болить голова, в очах лопаються судини, під очима чорні кола.
Через комп'ютерні ігри людині стає складно спілкуватися з іншими людьми в реальності. У грі можна бути ким завгодно: ельфом, драконом, лицарем або принцом. Коли людина виходить з віртуального світу в реальний, він усвідомлює, хто є насправді. Немає нічого поганого в тому, щоб бути просто людиною. Однак, це означає, що немає тих пригод і того героїзму, який був у грі. Люди просто розчаровуються у своєму житті, впадають у депресію, стають дратівливими і недружніми.
Якщо довго сидіти за комп'ютером, граючи в ігри, можна позбутися індивідуальності. Розучитися розділяти погане і хороше. Комп'ютерні ігри в малій кількості роблять життя веселішим, у великому - вбивають прагнення жити. Дитині не можна дозволяти довго грати в такі ігри. Навряд чи можна когось зробити щасливим, якщо весь час пропадати у віртуальній реальності. В першу чергу не зробиш щасливим себе. Тому, не впадайте в крайнощі, адже нічого доброго з цього не вийде.

Про «Синього кита»

Вже багато місяців поспіль у Мережі обговорюють підліткову гру "Синій кіт", або ж "Тихий дім", "Море китів", "Розбуди мене о 4:20". У смертельної гри багато назв, але результат завжди однаковий - закінчене життя і зламані горем батьки, які не розуміють, що ж змусило дитину звести рахунки з життям.

Найперші згадки про "море китів" з'явилися в Мережі ще два роки тому. Тоді ця хвиля прокотилася по Росії, про неї писали навіть великі видання, вели власні розслідування. Заарештували адміністратора однієї з груп - Філіпа "Ліса", який підштовхував підлітків до самогубства у закритих групах, де учасникам протягом 50 днів давалися завдання, а у фіналі пропонувалося здійснити "самоспалювання".

Умовами "гри" було спілкування з адміністраторами чату у 04:20, а також носіння при собі ножів і нанесення порізів на руки. Основний принцип - підліток нібито пише на своїй сторінці в соціальних мережах пару повідомлень #синій кит, #тихий будинок, #я в грі # розбуди мене в4.20, #f57, #f58, після чого з ним зв'язується якийсь куратор. Однак просто порізами на руках не обходиться. Зовсім нещодавно у підлітків з'явилися нові запити. Тепер є квести є "Біжи або помри". Дитина повинна перебігти дорогу впритул до наближення машині.

Але це не розгадує головну загадку - чому ж діти виконують все, що наказують їм робити адміністратори груп смерті" - найчастіше такі ж школярі, як і їхні жертви?

А ось розгадок чимало.
Багато хто з хлопців і дівчат підлітковго віку вже стикалися з дуже "дорослими проблемами". Нерозуміння, невизначеність майбутнього і нерозділена любов, яка в цьому віці здається єдиною - можуть підкосити і дорослу людину. І до підлітка, пригніченого цими речами приходять думки про те, що тут не так вже й добре, як може бути. А ввічливі адміністратори смертельних груп вже напоготові з цілими альбомами сумної монотонної музики, уявною підтримкою і розумінням і великою кількістю картинок з пригнічуючими пейзажами і словами про безвихідь.

Такі фотографії в темній колірній гамі часто зустрічаються в групах суїциду.

Особливо на підлітків впливає час, в який творці груп воліють спілкуватися зі своїми жертвами - близько 4:00. Досвітній час і практична відсутність сну у підлітка інколи змішує сон і реальность та дії відчуваються нереальними. Тоді зловмисники і знаходять момент, щоб повідомити - "Все, що відбувається - сон. Вийди на дах, крокуй з нього - та прокинься".

І це тільки одна зі схем. Друга - це погрози на адресу близьких дитини, яка вплуталася в подібну групу.

За повідомленнями одного з учасників групи, коли він повідомив про те, що хоче закінчити гру - адміністратор йому прислав посилання. А коли учасник по ньому пройшов, адміністратору надіслали його ай-пі адресу, за якою дізналися адресу і навіть номер квартири учасника. Слідом за цим почали сипатися погрози розкриття листувань, опублікування інтимних фото, які також були у списках "завдань" групи. І багато з тих, хто вже пішов з життя - могли зробити це під страхом ганьби або бажання вберегти своїх рідних.

У багатьох підлітків трапляються проблеми у житті, які здаються їм нерозв'язними. Тоді вони найбільше потребують підтримки і любові своїх близьких людей - не показової і оптимістичної, а допомоги в розумінні себе і світу.

Профілактика комп’ютерної залежності у дітей:

Профілактика комп’ютерної залежності у дітей:


1. Привчайте дитину правильно ставитися до комп’ютера, як до технічного пристрою, за допомогою якого можливо отримати знання і навички, а не як до засобу отримання емоцій.

2. Не дозволяйте дитині у віці 3-5 років грати у комп’ютерні ігри.

3. Розробляйте з дитиною правила роботи за комп’ютером: 20 хв.

комп’ютерної гри, 30 хв. заняття іншими видами діяльності.


4. Не дозволяйте дитині їсти і пити біля комп’ютера.


5. Не дозволяйте дитині грати в комп’ютерні ігри перед сном.

6. Домовляйтеся з дитиною виконувати ці правила.

7. Обговорюйте з дитиною покарання у разі, якщо дитина порушить домовленість.

8. Коли дитина дотримується ваших вимог, обов’язково скажіть їй про свої почуття радості та задоволення. Таким чином закріплюється бажана поведінка.

9. Не використовуйте комп’ютер як засіб для заохочення дитини. Під час хвороби і вимушеного перебування вдома комп’ютер не повинен стати компенсацією.

10. Допомагайте дитині долати негативні емоції, які завжди присутні в житті кожної людини (розчарування, сум, образа, агресія тощо) і які можуть підштовхнути дитину отримати полегшення за комп’ютерною грою.

П А М ’ Я Т К А

профілактики гострих кишкових інфекцій та харчових отруєнь

З метою профілактики інфекційних захворювань та харчових отруєнь МОЗ рекомендує:

• НЕ вживати продуктів і напоїв при найменшій підозрі щодо їх недоброякісності та з простроченими термінами споживання. Зберігати продукти харчування тільки у спосіб зазначений на упаковці та у встановлений термін.
• НЕ купувати продукти харчування на стихійних ринках або з рук у приватних осіб.
Купуючи будь-які харчові продукти у торговельній мережі споживач має право вимагати у продавця документи, що підтверджують якість та безпеку продукції.
• НЕ вживати незнайомі гриби, ягоди, трави та інші рослини.
• При харчуванні у непристосованих умовах (ліс, пляж тощо) виключати контакт продуктів з ґрунтом та піском.
• Не готувати продукти із запасом. Приготовлені страви бажано вживати відразу, а у випадку їх повторного споживання вони мають піддаватись вторинній термічній обробці. Зберігання виготовленої страви без холоду не повинно перевищувати 2 годин.
• НЕ брати у дорогу продукти, що швидко псуються (ковбасні, молочні, кулінарні, кондитерські вироби або інші продукти, які потребують охолодженого зберігання).
• НЕ приготовляти багатокомпонентні страви, що вимагають високої термічної обробки (паштети, м’ясні салати тощо), в незабезпечених умовах.
• При споживанні овочів, фруктів та ягід їх необхідно добре промити питною водою, а при споживанні дітьми – обдати окропом.
• НЕ використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водопостачання (ріки, озера, підземні джерела, поверхневі води тощо).
• Для пиття і приготування їжі використовувати воду тільки з централізованих джерел водопостачання або питну бутильовану.
• При неорганізованому відпочинку (туристичні мандрівки, екстремальний туризм тощо) для миття посуду і рук вода має бути профільтрована і проварена. Для пиття та приготування їжі необхідно мати з собою запас питної води.
• Перед приготуванням їжі та перед її вживанням завжди мити руки з милом.
• Обов’язково мити руки після відвідування туалетів.
• При відпочинку з дітьми батьки повинні ознайомити дітей з правилами харчування та правилами дотримання особистої гігієни. Дорослим необхідно ретельно слідкувати за тим, щоб діти не споживали незнайомі ягоди та продукти.
• Для купання та відпочинку слід користуватися лише офіційно дозволеними пляжами.
• У випадку виявлення перших ознак кишкового захворювання необхідно терміново звернутись до найближчої лікувальної установи. Самолікування небезпечне! При груповому відпочинку хворого бажано тимчасово (до прибуття лікаря) ізолювати від решти колективу. При тяжкому стані хворого треба негайно викликати швидку медичну допомогу.

ПАМ'ЯТАЙТЕ!

Тільки чітке дотримання всіх гігієнічних правил та вимог дасть можливість уникнути зараження кишковими інфекціями.

Стосунки з батьками або причини, що породжують інтернет залежність у підлітків

Сучасне життя, переповнене великою кількістю інформації, надмірними швидкостями та нестабільністю сьогодення, безумовно, має вплив на наш фізичний та психологічний стан наш та наших близьких. Приділяючи увагу своєму фізичному здоров’ю та зовнішньому вигляду, частенько не звертаємо увагу на те, що відчуває наше внутрішнє «Я» та починаємо діяти лише в разі гострої необхідності, доти маючи надію, що ситуація зміниться і все вирішиться саме собою. Та , на жаль так не буває… В силу різних життєвих обставин ми не завжди можемо приділити достатньо часу та уваги вирішенню тих питань, які нас турбують. Отже, зараз маємо можливість проаналізувати різні життєві моменти. Маю надію, що можу вам де в чому допомогти…

Найцінніше у нашому житті, житті дорослих людей – це діти! Незалежно від їхнього віку – усі наші думки вдень та вночі снують навколо них. Ми, дорослі, прагнемо навчити жити наших дітей, робити вибір у їхньому житті, будувати стосунки з оточуючими, застерегти від помилок та необачних вчинків. Та всі вони мають прожити життя, самостійно здобуваючи свій власний життєвий досвід. А ми…ми можемо лише підтримати та порадити, коли в цьому є потреба. Та інколи ми самі не знаємо, як вчинити, адже всі діти такі різні…

Нашим дітям випало жити на зламі епох, бути свідками криз, природних катаклізмів, боротьби батьків за виживання родини, занепаду моральних цінностей, насадження культу речей, фізичної сили, розваг, грошей, зброї, як атрибуту підсилення «Я». Та для дитини світ починається під дахом своєї оселі. Межі світу підлітка виходять далеко за межі сім’ї. Але і для нього сім’я залишається головним місцем, без якого життя залишилося б без опори.

Сучасні діти… Які вони насправді? Чого хочуть, про що мріють? Чи знаємо ми, дорослі , чим вони живуть? Чи часто діляться вони з нами своїми думками, почуттями? І, нарешті, головне запитання: ЧИ ЧУЄМО МИ ЇХ ? ЧИ РОЗУМІЄМО ?

Підлітки не завжди визнають авторитет дорослих. Застосування до них традиційних методів виховання часто не спрацьовує. Підліток - людина, яка вважає себе вже дорослою, прагнучи волі. Найменша опіка сприймається, як насилля над його особистістю. Дорослі не встигають зреагувати, взяти до уваги зміни, які відбуваються з дітьми, зрозуміти їх, усвідомити «за» і «проти», вибираючи адекватні засоби налагодження контактів з «незнайомцями». Ні для кого не секрет, що конфлікти між підлітками та дорослими – наслідки невміння зрозуміти один одного. Підлітки хочуть бути почутими! Проблеми підлітка для нього найактуальніші. Будучи байдужими до життя та проблем підлітків, ми, дорослі самі провокуємо появу агресивності, брутальності та відчуженості з їхнього боку. Прагнучи привернути нашу увагу до себе як до особистості, підлітки використовують усі відомі їм методи: демонстративність, шокуюча зовнішність, нестандартні та неочікувані вчинки, сумнівне оточення. Але понад усе вони ПРАГНУТЬ ВИЗНАННЯ З БОКУ ДОРОСЛОГО СЕБЕ ЯК ОСОБИСТОСТІ!

Що ж відбувається тоді, коли ми, дорослі, їх не чуємо і не розуміємо…? Вони шукають підтримки і визнання в іншому оточенні, там, де їх зрозуміють і підтримають, об’єднуються у групи, шукаючи таких же як і вони самі (до речі не лише у реальному житті, а ще й у «віртуальній реальності»). Вони годинами «зависають» в Інтернет-мережі: грають у ігри, де можуть створити власний світ і керувати ним, відвідують різні сайти, які не сприяють формуванню позитивного ставлення до життя (ЦІКАВО, ЧИ ЗНАЮТЬ ПРО ЦЕ БАТЬКИ?), все більше втрачаючи контакт з оточуючим реальним світом… Так виникає залежність.Термін «комп’ютерна залежність» вперше був використаний в 1990 році. Психологи її класифікують, як форму емоційної «наркоманії». Для залежного підлітка стає важливим не результат гри, а її процес, у якому він втрачає контроль над часом. Факти свідчать, що більшість 16-18 літніх юнаків, які мають доступ до Інтернету та грають у он-лайн ігри, місяцями, а то й роками не виходять з дому! Дивним є той факт, що комп'ютерна залежність (інтернет-залежність, ігрова залежність) формується набагато швидше, ніж будь-яка інша традиційна залежність. У середньому потрібно не більше півроку для становлення комп'ютерної залежності . (Згідно з гігієнічними вимогами 7-10-річні діти мають сидіти за комп’ютером не більше 45 хвилин на день, 11-13-річні - двічі на день по 45 хвилин, старші - три рази на день).

Виділяють такі стадії залежності:

Стадія легкого захоплення. Коли людина один чи кілька разів пограла у рольову комп’ютерну гру, вона входить у смак, їй починає подобатися комп’ютерна графіка, звук, сам факт імітації реального життя чи якихось фантастичних сюжетів.

Стадія захоплення. Фактором, що свідчить про перехід людини на цю стадію формування залежності, є поява в ієрархії потреб нової потреби — грати в комп’ютерні ігри. Гра в комп’ютерні ігри на цьому етапі має систематичний характер. Якщо людина немає постійного доступу до комп’ютера, можливі досить активні дії щодо усунення цієї перешкоди.

Стадія залежності. Залежність може оформлятися в одній з двох форм: соціалізованій та індивідуалізованій. Соціалізована форма ігрової залежності відрізняється підтримкою соціальних контактів із соціумом (хоча переважно з такими ж ігровими фанатами). Ці гравці люблять грати за допомогою комп’ютерної мережі один з одним. Ця форма залежності менш згубна для психіки, ніж індивідуалізована форма. Людина не відривається від соціуму, не усамітнюється в собі.

Чи може підліток, для якого гра стала самоціллю та сенсом буття, розвиватися, як гармонійна особистість, реалізувати свої здібності? Треба розуміти, що залежність у будь-якій формі – це рух по замкнутому колу, де немає розвитку.

Щоб з’ясувати, чи захоплення грою це лише хобі чи уже патологія, треба проаналізувати поведінку гравця. Виділяють досить чіткі симптоми залежності від комп’ютерних ігор:

Психологічні симптоми:

• Відчуття ейфорії чи піднесеності під час роботи за комп’ютером;

• Нездатність зупинити роботу за комп’ютером;

• Дедалі більше часу витрачається на комп’ютерні ігри;

• Ігнорування друзів та сім’ї;

• Відчуття порожнечі, депресії та роздратованості поза комп’ютером;

• Перекладання щоденних турбот на плечі членів сім’ї;

Фізичні симптоми:

• Зап’ястний тунельний синдром — оніміння та зниження чутливості пальців;

• Сухі очі;

• Головні болі (схожі на мігрень);

• Болі у спині;

• Нерегулярне харчування — відсутність апетиту;

• Недотримання гігієни;

• Розлади сну.

Головною причиною виникнення комп’ютерної залежності у дітей є недостатнє спілкування і взаєморозуміння з батьками і однолітками. Ігри для них – це шлях самоствердитися, бо у віртуальному світі, все залежить тільки від твого уміння грати, а не від особистих якостей та умінь. Виникає ілюзія, що ти чогось досягаєш, а в житті може бути навпаки. Ми себе запитуємо, що ж так вабить дитину у комп'ютерній грі? Комп'ютерна гра надзвичайно легко задовольняє потребу підлітка, це особливий, віртуальний світ з великими можливостями. Дитина у цьому світі почувається героєм, що може самостійно приймати рішення і не боятися відповідальності за зроблений вибір. Дорослі повинні замислитись, чому підліток йде у комп'ютерний клуб шукати самоствердження і свободи, а натомість додає своєму організмові агресивності, втрачає відчуття реальності. Мабуть, на певному віковому етапі ми надто багато часу приділили вирішенню, на нашу думку, важливіших проблем, ніж спілкування з власними дітьми.

Давайте відповімо з вами на деякі питання, які допоможуть побачити і відобразити картину взаємин з вашою дитиною:

Народження вашої дитини було бажаним?

Ви кожен день її цілуєте, говорите ласкаві слова або жартуєте з ним?

Ви кожен вечір розмовляєте з нею по душам і обговорюєте прожитий день?

Раз на тиждень проводите разом з дитиною дозвілля (кіно, концерт, театр, відвідування родичів, похід на лижах і т.д.)?

Ви обговорюєте з дитиною створені сімейні проблеми, ситуації, плани?

Ви обговорюєте з дитиною її імідж, моду, манеру одягатися?

Ви знаєте її друзів (чим вони займаються, де живуть)?

Ви в курсі про проводення вільного часу, хобі, заняття?

Ви в курсі її закоханості, симпатій?

Ви знаєте про її недругів, недоброзичливців, ворогів?

Ви знаєте, який улюблений предмет вашої дитини у школі?

Ви знаєте хто є улюбленим вчителем у школі?

Ви першим йдете на примирення, розмову?

Ви не ображаєте і не принижуєте свою дитину?

Якщо на всі питання ви відповіли "ТАК", значить, ви знаходитеся на вірному батьківському шляху, тримайте ситуацію під контролем і зможете в скрутну хвилину прийти на допомогу своїй дитині. А якщо у вас більшість "НІ", то необхідно негайно змінитися, повернутися обличчям до своєї дитини, почути її.

Суттєво змінилися цінності дітей та молоді, інтереси, ідеали, лексика… Іншим став життєвий контекст та не змінилось головне призначення дорослих людей – виростити дитину щасливою, з відчуттям радості, оптимістичних життєвих перспектив. Відповідальність за це лежить на нас із вами. Дорослим і виправляти помилки. Щодня. Свідомо. Кожному на своєму місці. У міру своїх можливостей. Сьогодні, не відкладаючи на потім…

Підлітковий вік та педагогічний такт батьків

Від народження діти прагнуть довіряти батькам, відчувати свою значущість та корисність, відчувати батьківську підтримку та схвалення. Прагнення ці з віком не зникають, а навпаки – можуть зростати, досягаючи свого піку у підлітковому віці. Якщо у цей період дитина відчуває, що не може поділитись своїми думками, переживаннями, сподіваннями, сумнівами з рідними, вона стане звертатись з ними до однолітків. Часто “пусті” розмови між підлітками, їх нескінченні “тусовки”, що нерідко набувають асоціального характеру, дратують батьків. Хоча, усе це – просто пошук розуміння, підтримки, самоствердження, яких дитина не отримує в сім’ї.

Підлітковий вік завжди викликав інтерес у вчених і дослідників. Він є одним з кризових етапів у житті особистості, тобто таким, під час якого відбувається різка зміна світоглядних позицій, стереотипів мислення, життєвих принципів.

Чим же характеризується підлітковий вік? З 11-12 років починається статевий розвиток та неузгодженість в активації ЦНС та ендокринної системи. Вченими доведено, що саме фізіологічні показники, а не поганий характер є причиною поганої працездатності, неврівноваженості. Через гормональні зміни, почуття підлітків загострюються, рішення вони приймають швидко – їм просто бракує часу їх обдумати. Тому підлітки потребують правильної організації діяльності, режиму дня, а пригадайте як було з першачками – таж вразливість і той же режим. Часто підліткам приписують посилений статевий потяг. Насправді, не так вони й потребують того статевого життя. Для них це скоріше спосіб самовиразитись. Характерним є підвищений інтерес до власної зовнішності, часто невдоволення нею, тому важливо зберегти адекватну самооцінку дитини. Одна з небезпек цього періоду – нудьга. Вона минає. Пригадайте, як часто доводиться нудьгувати дорослій людині, хто з нас може цим похизуватись? А підлітки прагнуть гострих відчуттів, тікають від нудьги за будь-яку ціну. І тут дорослі повинні проявити терпіння, розуміння та тактовність, адже лише за їх допомогою можна подолати можливі труднощі. Важливе місце у житті дітей займає школа. Що необхідно для того, щоб дитина гарно навчалась? Мотивація! Але альтруїзм характерний для дітей початкових класів уже зник, а інтерес пов’язаний з майбутнім професійним шляхом ще не з’явився. Тому цікавість до навчання у цьому віці спадає. Найчастіше діти не вбачають в цьому жодної проблеми, тому скільки ви не говоріть, вони особливо на це й не зважають. Змінюється мотиви спілкування з учителями. Якщо молодші школярі прагнуть отримати від учителя похвалу за навчання, заохочення, то для підліткового віку стає важливим особистісне спілкування з педагогом. З’являється критична оцінка того чи іншого учителя, методів його викладання. І улюбленими, як правило, стають ті предмети, викладачі яких зуміли заслужити авторитет у своїх учнів. Крім того змінюються авторитети особистості. Якщо для молодшого школяра авторитетом є перша учителька, взагалі авторитетом є дорослий, то у підлітка авторитет дорослого змінюється авторитетом особистості. І кому пощастить стати такою особистістю... Вплив батьків обмежується гаслом: „Я вже не маленький”, власна сім’я та її члени піддаються критичній оцінці Коло знайомих розширюється і у підлітка з’являється можливість порівняти стосунки у родинах своїх товаришів та у власній. А такі риси сімейних стосунків як щирість, доброзичливість, турботливість, гармонія у почуттях, вірність власним переконанням, чуйність цінуються людиною у будь-якому віці. Тому якщо у родині дитини переважатимуть позитивні стосунки, то, напевно, саме її члени будуть для неї авторитетними. А що дає нам авторитет - можливість впливу і контролю. Вплив і контроль - слова гучні, і краще їх нашим дітям від нас не чути. Але ми батьки і все одно будемо прагнути це робити. Питання в тому – яким чином?

Спробуйте розпочати з:

  • відвертого, щирого спілкування;
  • терпіння – не перебивайте дитину під час ваших розмов, і не „витягуйте” з неї слова;
  • частіше дивіться дитині у вічі;
  • не намагайтесь навчити чомусь, якщо ви в цей час роздратовані, спочатку „охолоньте”;
  • будьте щирими перед своїми дітьми, нещирість вони завжди відчувають;
  • діляться з дитиною власними переживаннями, проблемами;
  • радьтесь з дитиною;
  • не порівнюйте власну дитину з чужими дітьми;
  • допускайте можливість робити помилки та самостійно виправляти їх;
  • довіряйте дитині;
  • не оцінюйте;
  • не відмовляйте у спілкуванні чи допомозі;
  • ЛЮБІТЬ своїх дітей і вони віддячать вам тим же.

Як допомогти дітям пережити лихо: поради для дорослих

Що ми, дорослі, можемо зробити для того, щоб заспокоїти дітей і допомогти їм розібратись у своїх думках та почуттях стосовно соціально-політичної ситуації в країні, її впливу на родини та громади?

Постійний контакт з дорослими та друзями допоможе дітям відновити почуття безпеки. Не варто шкодувати часу та зусиль для того, щоб допомогти іншим. Спілкуйтесь між собою, діліться досвідом, страхами, проблемами – у такий спосіб можна підтримати одне одного. Саме так можна привести до ладу власні думки та переживання, підготуватись до питань дітей.

1. Варто говорити про події в стінах навчального закладу – не завжди корисно радити дітям «просто забути про все». Вислуховуйте те, що говорять діти, аналізуйте їх відчуття та досвід. Обговорюйте з ними почуття та думки, що цілком природно виникають за таких обставин.

2. Діти повинні знати, що ви завжди готові їх вислухати – будьте готові до діалогу з ними.

3. Взаємна підтримка ровесників надзвичайно важлива – створюйте умови за яких діти будуть разом не лише навчатись, а й гратись, виконувати спільні доручення.

4. Переконуйте дітей, що навчальний заклад максимально безпечне місце для них – дайте зрозуміти дітям, що дорослі роблять усе можливе для того, щоб вони почувались у безпеці.

5. Будьте готові до непростих запитань – людям, а особливо маленьким дітям важко збагнути, чому відбувається лихо, руйнування. Тому завданням дорослих є дати чітку відповідь на поставлені запитання. Не варто давати неправдивих обіцянок чи марних надій, але розкажіть дітям, що різноманітні рятувальні організації, міністерства, служби роблять все можливе для відновлення порядку та миру.

6. Підтримуйте дітей у формуванні позитивних методів подолання стресу та страху – допоможіть їм обрати кращі стратегії для тієї чи іншої ситуації. В першу чергу з’ясуйте, які саме способи уже допомагали їм долати свої страхи та переживання в минулому.

7. Відновіть відчуття нормальності – будьте спокійні та врівноважені, намагайтесь передати свій стан дітям, намагайтесь максимально швидко повернутись до «повсякденної рутини». У цьому вам допоможуть звичайні справи – виконання домашнього завдання, обговорення подій, що відбувались протягом дня.

8. Зберіть максимум інформації про систему переадресації для дітей, які можуть потребувати додаткової підтримки та допомоги – такі послуги можуть надаватись спеціалістами державних установ і професійних організацій. Якщо у когось з дітей спостерігаються серйозні проблеми, які не зникають з плином часу, то таку дитину варто спрямувати на отримання спеціалізованої допомоги.

9. Не забувайте піклуватись про себе – бережіть власне емоційне та фізичне здоров’я. Адже тільки здоровий дорослий може підтримати дитину, та допомогти їй. Діти, які бачать навколо себе спокійних та бадьорих дорослих, починають і себе відчувати так само.

Як подолати стрес

На теперішній час Україна переживає складну соціально-політичну ситуацію. Існує необхідність психологічної допомоги як дітям, так і дорослим. Криза, що охопила країну, безпосередньо впливає на батьків, що, природно, позначається на їх дітях. У цей період знижується здатність працювати, любити, насолоджуватись життям. Криза настає, коли під тиском життєвих обставин відмовляють звичайні механізми ефективного протистояння їм.

Після стресових події у людини може виникати почуття безвиході, смуток та дратівливість, проблеми з концентрацією уваги, постійна настороженість, наляканість, притуплення почуттів, безрадісність, прагнення уникати спілкування, порушення сну чи апетиту. Ці відчуття – нормальна реакція на ненормальні події.

Пам’ятайте:

- з часом стає краще;

- не варто відмовлятись від допомоги інших, навіть якщо вам здається, що вас не зрозуміють;

- хороші ліки – звичайні повсякденні справи, звичний плин життя.

Діти – це сама вразлива категорія. Саме підтримка, яку надають батьки, рідні, друзі є вирішальним чинником у подоланні негативних наслідків стресу. Прислухаючись до того, що відбувається, дорослі здатні знайти шляхи допомоги дитині впоратись із негативними переживаннями. Якщо ми, дорослі будемо поряд з дітьми, їм буде набагато легше.

Поради дорослим щодо профілактики стресових ситуацій у дітей:

- організуйте умови для фізичного зняття напруги – заняття спортом, танцями, рухливі ігри;

- використовуйте можливість обійняти, погладити дитину, потримати її за руку, покласти руку на плече;

- говоріть з дитиною про ті почуття, які вона переживає та відчуває. Ви можете сказати, що і дорослі відчувають тривогу, страх, безпорадність. І ці почуття є нормальною людською реакцією на складні ситуації;

- будь-яка, навіть маленька дитина, потребує пояснення тих подій, що відбуваються і є для дитини стресовими. Для дитини має бути зрозумілим, чому тривожаться, сердяться, сумують дорослі. Пояснення мають бути короткими та спокійними;

- щодо почуття страху, то важливо запевнити дитину, що боятися – це природно. Що сміливі люди також бояться. Проте, із власним страхом можливо впоратись;

- підтримуйте відчуття надії на краще.

Поради декана факультету «Юність» Батьківського університету психолого-педагогічних знань

Сім навичок високоефективних людей

Для підлітків життя – не дитячий майданчик, життя – це джунглі. І бути батьком підлітка – це теж не прогулянка в парку. Шон Кові у своїй книзі «Сім навичок високоефективних тінейджерів» постарався надати «компас, який допоміг би підліткам та їх батькам зорієнтуватися в щоденних проблемах, з якими вони стикаються».
Як вони будуть справлятися з тиском однолітків? Яка мотивація? Успіх чи неуспіх? Життя підлітка повне складних проблем і доленосних рішень. Як батько ви несете відповідальність за допомогу в освоєнні їм етики й базових життєвих принципів, які допоможуть підлітку досягти бажаних цілей і жити успішним життям.
Хоч це, звичайно, і добре – розповідати дітям, як їм правильно прожити своє життя, але «підлітки більше спостерігають за тим, що ви робите, ніж прислухаються до того, що ви говорите», – каже Кові. Тому практикуйте те, що ви проповідуєте. Ваш приклад може сильно вплинути.
Сам Кові теж досяг успіху, слідуючи батьківському прикладу. Його батько, Стівен Кові, написав книгу «Сім навичок високоефективних людей», що була продана в кількості більше 15 мільйонів екземплярів. Шон пішов у батька й ніколи не лінувався. Його власна книга також стала затребувана і розійшлася тиражем понад 2 млн примірників. Ось ті сім навичок і кілька порад, описаних у книзі, які допоможуть вашій дитині.

Бути превентивним. Превентивність – це ключ до запуску інших навичок. Допоможіть своєму підлітку взяти під контроль власне життя і нести за нього відповідальність. Превентивні люди розуміють, що вони самі відповідальні за своє щастя чи нещастя. Вони не звинувачують інших за свої власні вчинки або емоції.
Починати з кінця. Якщо підлітки не прояснили для себе, яке місце вони хотіли б посісти в цьому житті, якщо їм не ясні цінності, цілі і чого вони самі варті, вони будуть блукати, марно витрачати час і коливатися під впливом думок інших людей. Допоможіть своїй дитині сформулювати свою особисту місію, яка виступатиме в якості «дорожньої карти», буде направляти та вести її у процесі прийняття рішень.
Відбирати найважливіше. Ця звичка допомагає підліткам визначитися з пріоритетами і управляти своїм часом так, щоб зосередитися та завершувати найважливіші речі в їх житті. Відокремити головне від другорядного – також означає навчитися долати страхи та бути сильним у важкі часи, жити життям згідно з тим, що має в ній найважливіше значення.
Думати взаємовигідно. Підлітки можуть навчитись вірити в те, що завжди можна створювати безпрограшну атмосферу у відносинах. Така навичка заохочує думку, що в будь-якій дискусії або ситуації обидві сторони можуть досягти взаємовигідних рішень і отримати обопільну користь. Ваш підліток буде вчитися радіти досягненням інших, замість того, щоб бачити в них загрозу для себе.
Прагнути спочатку зрозуміти, а потім бути розумілим. Оскільки більшість людей не дуже-то й добре слухають один одного, одним з найвидатніших розчарувань у житті є почуття, що тебе не зрозуміли. Тому, таке вміння допоможе отримати вашому підлітку одну з найважливіших навичок ефективного спілкування - активне слухання.
Синергія. Синергія досягається тоді, коли дві або більше людини працюють разом для того, щоб створити щось краще, ніж це міг би зробити кожен з них окремо. Завдяки цій навичці підлітки дізнаються, що не повинно бути «твого шляху» або «мого шляху», а також, що спільний шлях – це більш успішний шлях. Спільні дії дозволяють підліткам зрозуміти значення відмінностей і краще цінувати інших людей.
Гострота світосприйняття. Підлітки ніколи не повинні бути настільки перевантажені, щоб не мати часу займатися собою. Коли підліток відточує самого себе, він тримає свою особистість у «бойовій готовності», а значить, може краще справлятися з викликами життя. Це значить, що йому необхідно регулярно оновлювати та зміцнювати чотири ключові складові – тіло, мозок, серце й душу.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО АКТИВНОЇ УЧАСТІ В РОЗВИТКУ ДИТИНИ

● Організовуйте спільну діяльність із дитиною.

● Беріть участь у масових спортивних заходах разом з дітьми.

● Створюйте умови для проведення дозвілля з дитиною та її друзями.

● Розповідайте дитині про профілактику шкідливих звичок та їх згубний вплив на організм.

● Розповідайте дитині про себе цікаві історії, які з вами відбувалися у дитинстві.

● Організовуйте вільний час дитини.

● Цікавтесь її друзями, про те, як вона провела день.

● Обговорюйте разом книгу, телевізійну телепередачу.

● Відвідуйте спільно кінотеатр, музей, парк.

● Формуйте поняття про правові обов’язки та відповідальність.

Яка б у вас відповідальна, складна, творча праця не була на роботі, знайте, що вдома на вас чекає така ж відповідальна, така ж складна, така ж тонка робота – виховання власної дитини.

Скрізь вас можна замінити іншими працівниками – від сторожа до президента. Справжнього батька ніхто не замінить.

Поради декана факультету «Підліток» Батьківського університету психолого-педагогічних знань

Особливості виховання гіперчутливих дітей

Вона плаче, якщо з рук випала шапка чи іграшка. Глибоко засмучена, якщо ви підвищили на неї голос. І, здається, у неї якийсь особливий нюх. Перш ніж винести дитині який-небудь невтішний вердикт, урахуйте той факт, що така поведінка може бути вродженою.
Дослідження доктора Елейна Арона показує, що високий ступінь чутливості часто є фізіологічною особливістю, з якою народжуються деякі діти. Ви можете почути від інших батьків помилкову думку про те, що такий стан дитини виникає через дефіцит довіри чи соціальних навичок, але ви маєте розуміти, що це зовсім не те, що ви коли-небудь могли контролювати.
Сенситивні (гіперчутливі) діти мають трохи інші або перебільшені реакції. Вони діють не так, як ви очікуєте, як зробила би в подібній ситуації типова дитина. Згідно з думкою сімейного лікаря Джеремі Г. Шнайдера: «Правда в тому, що в сенситивних дітей є дар. Вони здатні пізнавати цей світ на більш високому рівні, ніж середньостатистичні діти».
Корегуйте власну поведінку, а не поведінку вашої дитини. Не намагайтесь примусити її пристосуватись до вимог суспільства. Любіть і приймайте свою сенситивну дитину цілком і беззастережно. Ви не можете змінити. Вона повинна знати, що ви любите її незалежно від того, що вона почуває або як реагує на світ.

Щоб допомогти своїй дитині освоїти безпечні способи взаємодії зі світом, займайтеся з нею. Наприклад, вірогідніше, їй більш комфортно спілкуватися з однокласниками один на один, ніж у групі, тому заохочуйте індивідуальні зустрічі, щоб діти могли пограти разом, так дитина зможе звикнути до кількох однокласників.

Завдання батьків – допомогти своїй дитині адаптуватись до світу й гармонізувати саму себе. Сенситивна вона чи ні, але всі діти час від часу дуже потребують батьківського тепла й почуття безпеки

Агресивна поведінка дітей і підлітків

Прослідити причини виникнення агресії можна у сучасній сім'ї. Атмосфера, що панує в домі, має величезний уплив на розвиток дитини. Якщо атмосфера вдома наповнена дружелюбністю, взаємною любов'ю та злагодою, дитина одержує правильний зразок поведінки, а порушення в сім'ї міжособистісних відносин може призвести до формування небажаної поведінки. Дитина, яка росте в домі, повному сварок і скандалів, через якийсь час і сама починає проявляти агресивну поведінку.
Небезпечною для правильного розвитку особистості дитини є також розбіжність думок батьків та інших членів сім'ї (бабусь і дідусів) у відношенні до певної моделі виховання. Відсутність єдиного цілісного підходу ускладнює формування характеру в дитини та впливає на підвищення збудливості й агресивності.
На агресію впливають і суворі форми покарання за неправильну поведінку. На жаль, частіше за все суворе виховання зовсім не зменшує кількість агресивних учинків, а, навпаки, збільшує їх інтенсивність. Часто агресивні батьки підбурюють і підсилюють агресію своїх дітей, заохочуючи їх у певних ситуаціях проявляти войовничу, непримиренну позицію по відношенню до оточуючих.
Коли батьки відштовхують своїх малюків, це теж є важливою причиною бунтарської поведінки дітей. Відсутність ніжності, любові, позитивних прикладів породжує в них стан ворожості, а іноді й агресії. Виховання, що характеризується жорстокістю, відсутністю милосердя, неприйняттям дитини як особи та високим рівнем контролю над її поведінкою, значною мірою сприяє формуванню агресії.
Особливу роль також відіграє стиль виховання, якому притаманні ігнорування, нехтування, коли батьки майже зовсім не цікавиться дитиною, її досягненнями у школі, захопленнями, компанією, планами або амбіціями, не проявляють до неї любові, але при цьому дають максимум свободи.

Поради декана факультету «Початкова школа» Батьківського університету психолого-педагогічних знань

ПОРАДИ БАТЬКАМ, ЯКІ ПРАГНУТЬ РОЗВИВАТИ ЗДІБНОСТІ СВОЇХ ДІТЕЙ

1. Не стримуйте розкриття потенціальних можливостей психіки.

2.Уникайте однобокості в навчанні та вихованні дитини.

3. Непозбавляйте дитини ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості,емоційності.

4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до себе та отчуючих), оскільки людина,енергія якої пригнічена загальними проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження.

5. Залишайте дитину на самоті й дозволяйте займатися своїми справами. Пам’ятайте: «Якщо ви хочете своїй дитині добра,навчіть її обходитися без вас».

6. Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до невдач. Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.

7. Будьте терплячими до ідей, поважайте допитливість, запитання дитини. Відповідайте на всі питання,навіть,якщо вони, на ваш погляд, виходять за рамки дозволеного.

8. Навчати слід не того, що може сама дитина, а того, що вона опановує за допомогою дорослого, демонстрації, підказки.

Поради декана факультету «Юність» Батьківського університету психолого-педагогічних знань

Сім’я — колиска духовного народження людини

Багатогранність стосунків між її членами, відкритість та безпосередність почуттів, які вони мають один до одного, численність різноманітних форм прояву цих почуттів, жива реакція на найдрібніші деталі поведінки дитини — все це створює максимально сприятливе середовище для емоційного та морального формування, для накопичення фактів та спостережень, що кристалізуються згодом у нову неповторну особистість.

Лише перевага позитивних емоцій над негативними (бадьорості, оптимізму, взаємної ніжності та дружби над сварками, смутком, нудьгою) створює те, що можна назвати родинним вогнищем.

Воно збирає та згуртовує навколо себе людей, пов’язаних родинними зв’язками, воно зігріває, живить почуття, дає душі жаданий відпочинок. Сім’я при всіх властивих їй турботах, клопотах, можливих прикростях і навіть нещастях повинна зрештою приносити людині радість

Для емоційного здоров’я родини важлива істинність та щирість почуттів, важливо, щоб учинок знаходився у гармонії з душевним станом.

Показники цієї гармонії — ступінь напруженості почуттів, пропорційність реакції сутності справи, розумна стриманість та тактовність, відсутність фальшивих зовнішніх ефектів.

Лише атмосфера любові, злагоди, взаємного порозуміння, співробітництва позитивно впливатиме на психічний і моральний розвиток вашої дитини.

Шість кроків, щоб стати кращими батьками

1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.

2. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.

3. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.

4. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.

5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.

6. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.

Поради декана факультету «Початкова школа» Батьківського університету психолого-педагогічних знань

Традиції родинного читання

Здавна в українських родинах вечорами збиралися за столом, щоб послухати цікаві розповіді, спогади, перекази, які від діда-прадіда передавалися з уст в уста. Так підтримувалася історія роду, пам'ять поколінь, що її малята всотували з перших років життя. Спільне читання дає родині теми для обговорення, сприяє" виробленню єдиного погляду на життя, моральної позиції, взаєморозуміння та духовної єдності.

Саме цього бракує сучасним сім'ям, які за стрімкими змінами життя та вічним поспіхом не встигають зупинитися й подумати про головне. Тож варто було б відродити добру давню традицію родинних читань, адже це так важливо для гармонійного розвитку дітей.

Навіщо читати разом

Родинне читання - цікава й своєрідна форма спілкування, в якій беруть участь як мінімум троє: дитина, рідні і автор книги. Нерідко батькам буває складно почати з малюком розмову на делікатні морально-етичні теми. Спільне читання художніх творів перекидає місток до відвертості й порозуміння між дитиною і батьками.

Спільно проведені за читанням та прослуховуванням художніх творів години сприяють розумінню не лише змісту твору,, навколишнього світу, а й одне одного. При цьому дитяча пам'ять надовго зберігає атмосферу довіри та єднання з дорослими, інтонації голосів тата й мами, їхні слова, пояснення.

Дитина вчиться розуміти і критично осмислювати текст, визначати й висловлювати головну думку твору. Дослухаючись до думки дорослих щодо прочитаного, малюк і сам намагається ставити запитання, аналізувати різні погляди, формулювати свої враження. Діти дуже люблять, коли їм читають художні твори. Прочитані в дитинстві казки та цікаві історії запам'ятовуються на все життя.

Історія розвитку родини в Україні

Коріння історії власне української родини сягає глибини віків. М. Грушевський вважав, що форми сімейного союзу в Україні були досить виразними ще до утворення держави – в індоєвропейську епоху.

І. Крип’якевич пов’язує початок утворення сім’ї в українців із далекими предками слов’ян – антами (росами), які в V – VI ст. займали всю територію України – від хащ Полісся до Чорного моря, від Карпат до Дону. Держава антів проіснувала близько трьохсот років – від кінця IV і до початку VII ст. В історії України вона відіграла важливу роль, оскільки український народ уперше продемонстрував перед світом свою здатність до державотворення.

Сім’я – це найменший осередок народу, нації. Кожна родина має дотримуватися заповітів батьків і дідів: берегти рідну мову, вивчати історію свого народу, знати й розвивати національне мистецтво, жити за принципами народної моралі, краси. Традиції і звичаї кожної сім’ї повинні творчо трансформувати національну культуру.

Родинне виховання є могутнім джерелом народного світогляду, національного духу, високої моральності, трудового гарту, громадянського змужніння. Родина – це природний центр найглибших людських почуттів: тут народжується й поглиблюється любов до матері й батька, бабусі й дідуся, роду й народу, пошана до рідної мови, історії, культури.

Поради декана факультету «Підліток» Батьківського університету психолого-педагогічних знань

Як уникнути «домашніх баталій», або дисципліна без конфліктів

Перш ніж «взятися за дисципліну», спробуйте відповісти на такі запитання:

  • Чи відповідають ваші вимоги можливостям дитини?

Можливо, ви ставите перед нею явно недосяжну мету?

  • Чи не зловживаєте ви своїми повноваженнями «головнокомандувача»?

Проголошуючи свої «треба» й «не можна», чи не забуваєте ви про право дитини на своє особисте «хочу»?

Складіть перелік ваших вимог до дитини. Нехай у списку будуть найважливіші, важливі й найменш важливі вимоги.

Тоді поділіть ці вимоги на три групи: ваші жорсткі вимоги; ваші побажання; ваші мрії, а надалі спробуйте так до них і ставитись.

Залишіть за дитиною право вибору в межах деяких ситуацій. Дайте їй право грати активну роль у тому, що стосується особисто її. На помилках учаться. І хто, як не ми з вами, знає, що на чужих помилках учитись важче. Мусиш наробити своїх.

Якщо ж життя вашої дитини занадто регламентоване, усі рішення приймаєте ви, то рано чи пізно виникне «бунт на кораблі».Якщо ж життя вашої дитини занадто регламентоване, усі рішення приймаєте ви, то рано чи пізно виникне «бунт на кораблі».

Поради декана факультету «Початкова школа» Батьківського університету психолого-педагогічних знань

1. На прикладах, взятих із життя, демонструйте дітям зразки чесного виконання обов`язку перед суспільством і сім`єю.

2. Відвідуйте збори і заняття для батьків.

3. Виділіть школяреві постійне робоче місце у кімнаті.

4. Привчайте учня до охайності, дбайливого ставлення до шкільного майна і навчальних посібників.

5. Щоденно цікавтесь успіхами дитини в школі. Радійте успіхам малюка, допомагайте йому, але пам`ятайте, що допомога і контроль не повинні бути муштрою, моралізуванням.

6. Сприяйте тому, щоб дитина брала участь у заходах, які проводяться в класі або школі.

7. Намагайтеся вислухати дитину до кінця. Поділитися своїми враженнями – природна потреба малюка.

8. Організовуйте дозвілля дитини.

9. Систематично привчайте дитину до праці.

10. Пам`ятайте, що Учитель – ваш перший порадник і друг. Радьтеся з ним і підтримуйте його авторитет.

Як любити свою дитину

/Files/images/Любов.jpg

Правило перше.

Вміти слухати свою дитину завжди і скрізь, віддаючись цьому слуханню цілком і повністю, не перебиваючи дитини, не відмахуючись від нього, як від настирливої ​​мухи, виявляючи терпіння і такт.

Правило друге.

Вміти говорити зі своєю дитиною так, як якщо б вам хотілося, щоб говорили з вами, проявляючи м'якість, поважність, виключаючи повчальність, грубість і хамство.

Правило третє.

Карати, не принижуючи, а зберігаючи гідність дитини, вселяючи надію не виправлення.

Правило четверте.

Досягти успіхів у вихованні можна лише тоді, коли батьки - приклад для позитивного наслідування кожен день.

Правило п'яте.

Визнавати свої помилки, просити вибачення за неправильні дії і вчинки, бути справедливим в оцінці себе й інших.

Як виразити любов до своєї дитини

/Files/images/90173227.jpg

- Я такий щасливий, що в мене є такий син (така донька), як ти.

- Я сьогодні цілий день думаю, яка гарна у мене дитина.

- Я люблю тебе.

- Мені дуже сподобалось, як ти…

- Я відчуваю себе щасливим, коли ти…

- Я так пишаюсь тим, як ти…

- Я пишаюсь тобою!

- Поплескати дитину по спині.

- Нехай дитина почує, коли ви говорите комусь, як пишаєтесь нею.

- Виявляти зацікавленість в тому, що робить ваша дитина.

- Ділитися власним досвідом.

- Показувати турботу про дитину, коли вона почувається погано.

- Звертатися до неї за порадою.

- Радіти з дитиною за її успіхи.

- Дати знати дитині, наскільки вам цікаво проводити з нею час.

- Зробіть щось особливе для дитини, якщо вона доклала до чогось багато зусиль.

Як заохочувати дитину в сім’ї

/Files/images/11945761_Cute-portrait-of-son-with-parents_2MB.jpg

1. Якомога частіше схвально усміхайтесь своїй дитині і коли вона миє посуд, і коли робить уроки, і коли грає.

2. Заохочуйте свою дитину жестами: їй буде завжди тепло і затишно, якщо мама торкнеться її голови під час приготування уроків, а тато схвально обійме й потисне руку.

3. Словесно висловлюйте схвалення щонайменшим успіхам своєї дитини, її поведінки.

4. Використовуйте частіше вираз: «ти правий», «ми згодні з твоєю думкою» - це формує в дитині самоповагу, розвиває здатність до самоаналізу і критичність мислення.

5. Даруйте своїй дитині подарунки та при цьому учіть її їх приймати.

6. Формуйте в своїй сім’ї традиції і ритуали заохочення дитини: день народження, Новий рік, кінець навчального року, 1 вересня, успішний виступ, сюрпризи, поздоровлення і т. д.

7. Вчіть свою дитину бути вдячною за будь-які знаки у ваги, виявлені до неї, незалежно від суми грошей, витрачених на подарунок.

8. Даруйте подарунки своїй дитині не лише з урахуванням її бажань, але й з урахуванням можливостей своєї сім'ї.

9. Для заохочення своєї дитини використовуйте не лише подарунки матеріального плану, але й моральні заохочення, вигадані вами, які згодом стануть реліквією в архіві сім'ї вашої дитини (грамоти власного виготовлення, вірші, газети й дружні шаржі тощо).

10. Якщо хочете використовувати як заохочення гроші, використовуйте цю можливість для того, щоб дитина вчилася ними розпоряджатися розумно.

11. Якщо дитина заохочується грошима, ви повинні знати, яким чином вона ними розпорядилася й обговорити це із нею.

12. Дозволяйте своїй дитині мати кишенькові гроші, та не залишайте їх витрачання без аналізу самою дитиною з вами.

Чому виникають складнощі з підлітками?

/Files/images/en-son-baba-mi-duyar-3.jpg

Психологи виділяють в житті людини кілька криз пов’язаних зі становленням особистості. Найбільш складною з них, на думку батьків та лікарів, є криза перехідного віку.

Раптом авторитет батьків, вчителів зводитися до нуля, рекомендації і прохання залишаються без уваги. Тепер будь-яка критика сприймається підлітком в «штики». На перше місце виходить самоствердження серед однолітків.

Що це помилки виховання або гормональний вибух? І те й інше. Батьки, які практикують авторитарний стиль виховання, запросто можуть зіткнутися втечею підлітка з дому або отримати відсіч від людини, яка набирає силу і самостійність зростаючи з кожним днем.

Ну а ті, хто дотримується ліберального (потурання) стилю будуть дивитися крізь пальці, на те, що їхні діти пробують алкоголь і тютюн або наркотики.

Якщо ж ви хочете налагодити знову довірчі відносини з підлітком, то не варто:

– Принижувати почуття власної гідності підлітка, розмовляючи з ним поблажливим тоном, висміюючи його починання, які вам не до душі.

– Повністю контролювати життя маленької людини, влаштовуючи допити і сеанси зізнання.

– Вирішувати все за нього (мотивуючи це тим, що ви як дорослі краще знаєте, що можна і не можна і як буде краще), таким чином, ви пригнічуєте в корені прагнення чада до самостійності.

Замість цього спробуйте більше проводити часу зі своїми дітьми. Проявляйте живий (непідробний) інтерес до нових захоплень і друзів підлітка. Намагайтеся самі нічого не випитувати, але якщо вже дитина розговорився або шукає вашої допомоги і поради, не відштовхуєте її, посилаючись на зайнятість.

Вислухайте і разом знайдіть вирішення проблем, з якими неминуче зіткнеться людина, яка дорослішає .

Встановіть для дитини певні межі і коло обов’язків і справ, в яких вона може проявляти самостійність. Так і підліток зможе вчитися незалежності і вам простіше – не потрібно постійно все контролювати.

«5 шляхів до серця дитини»

(поради батькам)

/Files/images/Новый рисунок.png

Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути їм лише зрозумілий сленг, але i нас - дорослих - також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гipше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття i любов на зрозумілій їй мові.

Чи вмієте ви говорити на мові любові?

Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. I якщо батьки знають цю «мову», дитина краще зрозуміє їx.

Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов - це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю i щедрою людиною.

Основне батьківське завдання - виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне - будувати виховання на любові.

Впевненість у любові оточуючих.

Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною, допитливою. 3 цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається. Ця впевненість для нього - як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце. Як цього досягти? Звичайно, любов'ю. Проявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.

Батьківська любов повинна бути безумовною,

адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов - це найвища форма любові! Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як вона поводить себе. Ми всі це розуміємо, але іноді не відаємо собі звіту в тому, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися i гарно себе поводити. I лише у цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення. Звичайно, ми повинні навчати i виховувати дитину.

Але спочатку необхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашій безумовній любові!

I робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна. Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона некрасива i зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. I найважче - ми любимо її, щоб вона не зробила. Це не означає, що будь-який вчинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину i показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.

Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:

1. Перед нами діти.

2. Вони поводять себе як діти.

3. Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.

4. Якщо ми виконуємо свої батьківські обов'язки i любимо дітей, незважаючи на їx витівки, вони, подорослішавши, виправляються.

5. Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти її не відчують. Тоді вони гублять впевненість у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їx, поводитись більш зріло.

6. Якщо перш, ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їx бачити, вони стануть невпевненими у собі: «скільки не намагайся - вимоги надто високі». А в результаті - невпевненість, тривожність, занижена самооцінка та озлобленість.

7. Якщо ми любимо їx, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.

Найголовніше - ЛЮБИТИ!

Перші роки.

Для немовляти молоко i ніжність - синоніми. Воно не розрізняють такі речі, як їжа та любов. Без їжі дитина не виживе, i без любові також. Якщо дитина не знає прихильності, вона помирає емоційно, вона не здатна жити повноцінним життям. Майже усі дослідження доводять, що емоційний фундамент закладається протягом перших півтора років. Особливо вагому роль тут відіграють взаємини дитини з матір'ю. Їжа, яка забезпечує майбутнє емоційне здоров'я, це:

• дотик;

• ласкаві слова;

• ніжна опіка.

Та дитина росте. Вчиться ходити, говорити, вона все більше усвідомлює себе як особистість. Вона відокремлює себе від інших - є вона, є інші. Вона, як i раніше, залежить від матері, але тепер розуміє, що вона i мама - це не одне й теж саме.

Дитина стає старшою i тепер може любити більш активно. Тепер вона не просто отримує любов, вона може на неї відповісти! Дитина ще не готова до самовіддачі. Вона по-дитячому егоїстична. Але протягом наступних років її здатність виражати любов зросте. I якщо дитина, як i раніше, відчуває любов старших, все частіше вона буде ділитися своєю.

Підлітковий вік.

Перехідний вік сам по собі не загрозливий, але дитина, яка вступає в нього без впевненості у любові оточуючих, особливо вразлива. Вона не готова зустрітися з такою кількістю проблем. Діти, які не знали безумовної любові, самотужки привчаються давати любов «по бартеру» - в обмін на щось. Вони дорослішають, стають підлітками, в ідеалі оволодіваючи до того часу мистецтвом маніпулювання батьками.

Доки такій дитині догоджають, вона мила й привітна, любить батьків, але як тільки щось не по її норову, вона перестає любити їх. У відповідь на це батьки, які також не вміють любити безумовно, позбавляють дитину любові взагалі. Погодьтеся - це порочне коло, у результаті якого підліток стає озлобленим i розчарованим.

Щоб дитина відчула вашу любов, ви повинні знайти особливий шлях до її серця i навчитися проявляти свою любов, виходячи з цього. Діти по-різному відчувають любов, але кожна дитина потребує її. Існує 5 способів (основних), якими діти виражають любов:

1) дотик;

2) слова заохочення;

3) час;

4) подарунки;

5) допомога.

Якщо в сім’ї декілька дітей, то навряд мови їхньої любові співпадають. У дітей різні характери, i любов вони сприймають по-різному. 3 кожною дитиною необхідно говорити на її рідній мові любові. Але для того, щоб успішно впровадити даний шлях, нам необхідно ще раз підкреслити необхідність безумовної любові до дитини. I важливо пам'ятати, що до п'яти років у дитини неможливо встановити лише один шлях до його серця.

Дотик - один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили їїна коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так i для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто тому, що слова втратять усю силу i сенс. Пам'ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно i м'яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини i частіше просити її: «Ти не міг би...», «Може зробиш...»,

«Мені було б приємно, коли ти...». Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна критика шкодить їй; бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові.

Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.

Час - це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом - значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу в кожній сім’ї різні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. I як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу - своїй дитині.

Подарунок - це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, ніби любов можна замінити різними речами. Тому пам'ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами i кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу - це плата, якщо намагаєтеся підкупити її - хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так.

Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо це одяг. Подарунки не обов'язково купувати. Їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки, пір’ячка, горішок тощо. Головне - придумати, як його подарувати.

Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій, i дуже нелегких. Можна сказати, що кожний з батьків несе відповідальність за виконання довгострокового (принаймні до досягнення дитиною 18 років) контракту, що передбачає ненормований робочий день. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків - почути їx i відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять i сварять дитину, така допомога її не радує.

Допомагати дітям - не означає повністю обслуговувати їx. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо нвчити їх всьому, щоб i вони допомагали нам.На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови» нашої любові Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомога), яка веде до серця дитини.

«Десять способів мирного спілкування з дитиною підліткового віку»

(рекомендації для батьків)

/Files/images/78631172.jpg

Скільки разів ваші спроби поговорити з дитиною-підлітком закінчувалися лайкою? Скільки разів вам доводилося збирати всю волю в кулак, щоб не вдарити вкрай знахабнілі чадо? Скільки разів ви у відчаї давали волю сльозам, коли він ішов, голосно грюкнувши дверима? Адже все могло бути зовсім інакше! Ви не повірите, але з підлітком можна домовлятися, знаходити спільну мову і навіть співпрацювати! Просто потрібно знати підхід до дитини в цей складний період.

Спілкування батьків з підлітком часто грунтується на моралізаторство, настановах і "поучітельстве". Це в корені неправильно. Ось десять способів мирного спілкування з дитиною підліткового віку. Вони стануть для вас справжнім порятунком. Ви здивуєтеся результату.

1. Проведіть чітку межу між поняттями "батько" і "друг".

Ви можете стати другом своїй дитині. Але якщо ви при цьому станете з ним "на одну планку", відкинете своє батьківське перевагу - це рано чи пізно призведе до проблеми. Це здається грубим, але дитина повинна знати своє місце в сім'ї. Він - молодший. Він тільки вчиться жити у світі проблем і протиріч. Ви ж в першу чергу - підтримка, опора у важку хвилину. Підліток має відчувати в вас захист, поважати ваш розум і вміння виходити зі складних ситуацій. Зрозумійте: діти можуть знайти друзів в будь-якому місці. Тоді як хороші батьки зустрічаються вкрай рідко.

2. Будьте співчутливі.

Це означає бути поруч, навіть коли це нелегко і незручно, коли ви завантажені роботою, коли втома долає вас. Ви потрібні своїй дитині. Особливо в підлітковий період, коли проблеми здаються нерозв'язними, світ несправедливим, а майбутнє досить туманним. Ви завжди повинні знати, що відбувається в житті вашої дитини. Ви повинні заслужити його довіру, пожертвувавши своїм вільним часом. Якщо дитина буде впевнений у вашій підтримці, вашому розумінні - йому буде легше подолати цей тяжкий вік.

3. Виховуйте в підлітку відповідальність.

Це ваша велика задача, як підготувати підлітка до життя. Поясніть, що якщо він хоче певного способу життя - потрібно докласти певних зусиль для його досягнення. Справа не тільки в грошах, а в його відповідальності, незалежності та можливості "стояти на власних ногах". У дитини повинні бути свої обов'язки по дому. Ставте перед ним завдання, але не "спускайте з рук", якщо вони не роблять те, що годиться. Це вчить підлітка, як влаштований світ. В кінцевому підсумку він буде вдячний вам за науку.

4. Вмійте слухати.

Це означає, слухати і розуміти, не засуджуючи. Навіть якщо дитина сперечається або навіть грубить - не перебивайте. Постарайтеся вловити суть проблеми. Дуже часто це крик про допомогу. Пам'ятайте, що ваша дитина виріс. Тепер його проблеми зачіпають його "по-дорослому".

5. Не лінуйтеся пояснювати.

Завжди пояснюйте причини ваших вимог. Так ви допоможете дитині згодом приймати правильні рішення самостійно. Так скажіть, що ви хочете бачити його будинку до певного часу, оскільки після цього на вулицях не безпечно. Підліток повинен бачити у вашому проханні турботу, а не сухе вимога, бездушний наказ.

6. Будьте готові встати на захист підлітка .

При всій удаваній дорослості, підлітки - найбільш вразливі істоти на світі. Вони потребують захисту. Хто ж ще встане на їх сторону, якщо не батьки? Дайте дитині зрозуміти, що ви з ним. Що вступити, допоможете порадою та ніколи не осудіть. Підлітку важливо знати, що він не один в цьому світі.

7. Будьте в курсі.

Знати, яку музику слухає ваша дитина, як звуть його друзів (і їх батьків), бути в курсі його шкільних справ - завдання максимум для хороших батьків. Це необхідно, щоб мати точки дотику у спілкуванні батьків з підлітком. Він обов'язково оцінить вашу увагу. Бачачи, що ви в курсі всіх його справ, підліток просто не зможе вас ігнорувати. І навряд чи захоче.

8. Будьте гнучким.

Правила, звичайно, повинні бути, але не без винятків. Наприклад, коли дитина повинна забратися у своїй кімнаті, але він зайнявся читанням цікавої книги і просто забув про свої обов'язки. Будьте гнучкими, зрите в корінь питання. Зрештою, прибирання може почекати. Дайте дитині зрозуміти, що ви не бездушна машина, що віддає накази, а людина розуміє і вміє йти на компроміс. Повірте, вже завтра підліток сам прибере у своїй кімнаті. З задоволенням.

9. Майте з дитиною загальні інтереси.

Наявність спільних інтересів означає, що ви розумієте один одного краще. Ви разом вчитеся і діліться досвідом. Повірте, ваш підліток хоче мати якийсь зв'язок з вами, крім спорів щодо допомоги по дому.

10. Продовжуйте говорити, навіть якщо він не буде слухати.

Це здається безглуздим, але підлітки завжди прислухаються до батьків. Навіть тоді, коли вони кричать, вони прекрасно чують і розуміють вас. Скажіть своїй дитині, що ви думаєте про куріння, наркотики, секс. Інформація обов'язково пройде через нього, навіть якщо це виглядає так, ніби цього не сталося. Не ігноруйте проблеми дитини. І він не зможе проігнорувати вас.

Поради батькам першокласників

/Files/images/Новый рисунок (1).png

Азбука для батьків

А-азбуку виховання повинні знати всі батьки.
Б-будьте при дітях витриманими у своїх вчинках.
В-вас запитують-уважно вислухайте і дайте відповідь.
Г-говоріть із дитиною у зрозумілій для неї формі.
Д-дайте можливість дитині виявити самостійність.
Є-єдність між вихователями, класними керівниками, усіма педагогами та членами сім'ї-запорука успішного виховання.
Ж-життя дитини має бути заповнене посильною працею , грою.
З-знайте: основи виховання закладаються з раннього віку.
І-ігри для дитини-запорука здоров'я і нормального фізичного розвитку.
К-корисно знати:любов до дитини має бути поміркованою.
Л-лялька і м'яч-улюблені іграшки дітей.
М-мама і мир - найдорожче для дітей.
Н-ніколи не говоріть дітям неправду.
О-одяг дітей має бути охайним.
П-прагніть поводитись із дітьми завжди справедливо.
Р-розмовляйте з дітьми часто, співайте разом.
С-слідкуйте за своєю поведінкою , бо діти наслідують нас.
Т-трудитись навчайте дітей з раннього віку.
У- успіх у вихованні залежить від здорової атмосфери в сім'ї.
Ф-фізкультура для дитини має стати улюбленим уроком.
Х-хай дитина завжди відчуває інтерес до себе.
Ц-цілеспрямованість у вихованні допоможе досягти значних успіхів.
Ч-частіше бувайте з дитиною на лоні природи , вона - перший вчитель вашої дитини.
Ш-шум- ворог здоров'я дитини.
Щ-щастя і радість у ваших руках.
Я-якщо хочете ,щоб ваша дитина була ввічливою, справедливою, доброю, чесною, ставилась до всіх із любов'ю, то намагайтеся дотримуватись усіх цих порад самі.

Дитячі заповіді для мам, тат, бабусь та дідусів

1. Дорогі батьки, памятайте ,що ви самі запросили мене у свою родину.Колись я залишу батьківську оселю ,але до того часу навчіть мене ,будь-ласка ,мистецтва бути людиною.

2. У моїх очах світ має інакший вигляд, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені, що, коли й чому кожен із нас повинен робити.

3. Мої ручки ще маленькі - не очікуйте від мене досконалості,коли я стелю ліжко, малюю, пишу або кидаю м'яча.

4. Мої почуття ще недозрілі - прошу, будьте чутливими до моїх потреб.Не нарікайте на мене цілий день.

5. Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск.Лагідно критикуйте й оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.

6. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте помилятися, щоб я на помилках вчився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.

7. Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання згідно з вашими очікуваннями.

8. Я вчуся у вас всього: слів, інтонацій голосу, манери рухатися.Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене.Так справедливо влаштувала природа зв'язок між поколіннями.Тому навчіть мене, будь-ласка, кращого.Памятайте, що ми разом невипадково: ми маємо допомагати один одному в цьому безмежному світі.

Виховання підлітка

(поради батькам)

/Files/images/assertivnoe-povedenie-1.jpg

1. Життя в сім’ї з підлітком схоже на парний танець зі зміною ролей.

Ви виступаєте то в ролі ведучого, то в ролі веденого, то в ролі авторитету, то в ролі “чайника”, нічого не розуміючого в сучасній молодіжній субкультурі. Причому ролі ці – не маски (головне – нічого не “грати”), а реальна готовність батька адаптуватися до постійно мінливої ??ситуації і настрою, гнучка позиція по відношенню до думок і поглядів власної дитини і повага до іншої окремої особистості.

2. Вам доведеться визнати, що період “незаперечного авторитету батьків” більше ніколи не повернеться, тому перестаньте командувати і керувати.

Це – абсолютно програшна стратегія взаємовідносин з будь-яким підлітком. Спробуйте заново “заслужити” колишній авторитет. На цьому шляху необхідно керуватися тим, що дитина більше не вірить абстрактним словами і деклараціям, вона аналізує Ваші дії, стратегії, статус.

3. Спробуйте не тільки слухати дитини, але й спостерігати за її реакціями.

Часом її поза, жести і міміка краще говорять про її стан, ніж звичний вербальний (словесний) підлітковий протест. Ставте собі питання: “чому вона так неадекватно реагує?”, “Що я можу зробити, щоб згладити протистояння?”. Повірте, вона не хоче боротися, вона хоче розібратися і запрошує Вас піти за нею.

4. Не плануйте конкретного результату “виховного впливу”, і не зациклюйтея на ньому.

Він все одно буде іншим. Адже це парний танець взаємин (див. п. 1). Ви задумували одне, а вийшло зовсім інше – радійте. Ваша дитина позбавила Вас ще від одного стереотипу. Таким чином, вона сприяє Вашому особистісному зростанню, провокуючи спонтанність реакції.

5. Пам’ятайте, що однією з особливостей підліткового віку є потреба в ризику, часом не дуже виправданому, продиктованому бажанням самоствердитися.

Якщо Ви ще цього не навчилися, час прийшов. Не бійтеся ризикувати разом з дитиною, але на своїй території. Чим більш наполегливі й спритні Ви будете у своєму бажанні випробувати нові способи взаємодії з дитиною, тим швидше Ви почнете говорити з нею однією мовою. Головне, зробити так, щоб підліток не переставав дивуватися Вашій винахідливості.

6. Зберігайте почуття гумору і намагайтеся передати дитині хоча б невелику частину свого оптимізму.

Справа в тому, що всі зміни, що відбуваються з ним як фізичні, так і духовні, Ваш підліток сприймає дуже трагічно. Якщо Ви самі теж починаєте застрявати на аналізі та розборі дитячих проблем та перспектив їхнього вирішення, то ситуація вдома стає схожою на безперервну виробничу нараду. Для того, щоб краще побачити ситуацію, відстороніться від неї і спробуйте подивитися на неї з неабиякою часткою гумору. “Велике бачиться на відстані”, бажано з більш легких і оптимістичних позицій. Не варто жартувати над емоціями підлітка, набагато ефективніше іронізувати над самою ситуацією. Жарт допоможе трошки розрядити обстановку.

7. Намагайтеся “фільтрувати” інформацію, що надходить до Вас із ЗМІ та літератури з проблем підліткового віку.

По-перше, вона сама далека від ідеалу в плані глибини аналізу. По-друге, хорошим тоном публікацій останніх років стали “страшилки”. Повірте, що далеко не все, що Ви прочитали, відноситься саме до Вашої дитини. Спробуйте, ніби, приміряти прочитане на неї, і Ви побачите, що “костюмчик” не завжди доводиться якраз. Далеко не всі “страшилки”, які трапляються з підлітками, обов’язково має статися з Вашою дитиною.

8. Згадайте про ті сімейні цінності і традиції, які існують у Вашій родині.

Проаналізуйте, що з цього багажу стало загальним для Вас і Вашої дитини, а де проходить очевидний вододіл. Це буде зіставлення і порівняння двох точок зору на одвічне ціннісне питання: “Що таке добре, і що таке погано?”. Моральні та етичні цінності не можна механічно передати, а вже, тим більше, нав’язати, вони формуються і стають своїми або залишаються чужими в період усього дитинства. І якщо, якісь, дуже значимі для вас ціннісні орієнтири, виявилися для дитини у списку чужих, не хапайтеся за голову і не “пиляйте”. Подумайте, не як розповісти і продекларувати, а як показати і переконати в перевагах тієї чи іншої якості чи властивості. Проаналізуйте, що б могли Ви запозичити у дитини, чого могли б повчитися.

9. Одне з головних прагнень підлітка – прагнення до самостійності.

Але самостійність передбачає повну відповідальність за себе і посильну за життя сім’ї. Основна проблема полягає в тому, що підліток прагне до відповідальності тільки там, де вона йому вигідна. Ваше ж завдання навчитися ділитися своєю відповідальністю з ним і в інших “маловигідних”, на перший погляд, областях. Вам необхідно дати йому зрозуміти, що все, що відбувається в його житті і в житті сім’ї, відбувається тепер не тільки завдяки Вам або з Вашої вини, як це було в ранньому дитинстві, а й завдяки / всупереч його діям.

10. Підліток – не глина, та й Ви – не скульптор.

На жаль, Вам не під силу виліпити скульптуру “ідеальної” дитини, що втілює всі Ваші бажання, мрії, фантазії і амбіції, з реального сина чи дочки. У нього-зовсім інше “ідеальне Я”. Ваша мета – допомагати йому мінятися і дорослішати, виходячи з його реальних прагнень і цілей.

11. Допомагайте дитині зробити конкретні кроки для її цілей.

Це – дуже важливо для самовизначення. Оскільки у підлітковому віці мета глобальна, а можливості ще трішки відстають, то її “ідеал” так і може залишитися в області мрій про нездійсненне. Допоможіть дитині повірити в свої сили, і, якщо це необхідно, розробіть разом стратегію досягнення результату. Пам’ятайте, що провідна роль у такій роботі і відповідальність за неї належить ній, Ви – лише “аксакал”, здатний поділитися власним досвідом по запиту дитини.

12. Підлітковий період – це настільки інтенсивний етап змін у житті дитини, що він поглинає її цілком.

Дайте можливість підлітку відчути безперервність життя і безперервність змін і саморозвитку, а даний етап лише як ще одну, можливо, найскладнішу і реальну, сходинку до дорослого життя. Покажіть взаємозв’язок і взаємовплив дитячого життєвого досвіду (минулого), бурхливих змін (справжнього), і самовизначення (майбутнього), адже життєвий сценарій – це результат, який об’єднує в собі всі компоненти.

13. Навчіть дитину не боятися власних помилок і ставитися до них як до, можливо, не найприємнішого, досвіду для подальшого аналізу.

Банальне: “не помиляється тільки той, хто нічого не робить” допомагає це усвідомити. Бажано показувати досвід “падінь і злетів” на прикладах з власного життя та життя інших значущих для дитини людей, а не на постійному промовлянні і нескінченному “розборі його польотів”.

14. Зверніть увагу підлітка на те, що будь-якій людині властиві внутрішня суперечливість, неоднозначність, конфлікт бажань і мотивів поведінки.

Поняття добро / зло, невдаха / переможець, свобода / залежність, воля / безвольність, правда / брехня і т.д. часом бувають настільки відносні, неоднозначні й непостійні, що кожна нова ситуація і в житті дорослої людини вимагає їх перевірки, аналізу, а іноді і повного перегляду. Тоді з ними вже легше впоратися, оскільки з ряду унікальних і особистісних проблем вони переходять у ранг універсальних. Позиція “всі через це проходять” набагато менше вразлива і більш захищена, ніж позиція “я такий непослідовний”.

15. Самопізнання – прерогатива будь-якої думаючої і відчуваючої людини, незалежно від того, який її вік і статус.

Пов’язані з цим почуття і емоції, вперше виникаючі – це тільки відправна точка, точка відліку на цьому довгому, складному, але такому захоплюючому шляху.

Пам’ятка батькам п’ятикласників

(поради психолога)

/Files/images/7c4adb.jpg
· У ваших дітей проблемно – переломний період, тому будьте особливо спостережливі, уважні та терплячі.
· У 5-у класі розширився обсяг матеріалу з основних предметів, зросла кількість предметів, тому збільшується час підготовки до уроків.
· Забезпечте своїм дітям удале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками.
· Програми включають більше теоретичного матеріалу, тому слід привчити дітей міцно завчати окремі правила з математики, української мови, природознавства.
· Уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей. Нехай удома вони виразно читають усі тексти, що задані з різних предметів.
· Заведіть дітей у бібліотеку, читальний зал не силою, але привчайте до повсякденного читання художньої літератури, просіть їх переказати прочитане.
· Стежте за порадами вчителів, записами у щоденниках і робочих зошитах.
· Дбайте про те, щоб дитина була охайною в усьому, включаючи бережне ставлення до підручників.
· Ніколи не поспішайте з висновками ані про дитину, ані про вчителя – прийдіть до школи, поспілкуйтеся з учителем.
· Намагайтесь придбати для сімейної бібліотеки різноманітні словники та додаткову літературу.
· Пам’ятайте, клас, де навчається ваша дитина, - ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружніші, цілеспрямованіші будуть ці колективи, тим у кращій атмосфері буде формуватись ваша дитина. Це залежить від кожного й від вас теж.
· Не забувайте: дитину не можна карати за невміння, а терпляче вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.
· Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання - особистий приклад.
· Дбайте про всебічний розвиток своєї дитини.
· Умійте ставити себе на місце дитини.
· Пам’ятайте: праця, зокрема навчальна, не завдає шкоди вихованню дитини, а бездіяльність – її перший ворог.
/Files/images/Semejnoe-schaste.jpg

АБЕТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

А – аналізуйте, що дитина дивиться по телевізору чи в Інтернеті.

Б – будьте толерантними під час розмови з дитиною.

В – вас запитують – уважно слухайте, дайте відповідь.
Г – говоріть із дитиною у зрозумілій, прийнятній для неї формі.
Д – дивіться телевізор, читайте журнали разом із вашою дитиною.
Е – економте свій час і сили на вмовляння дитини прочитати якусь книжку чи подивитись певну передачу; усьому свій час.
Є – єдність між поглядами, оцінкою батьків того, що дивиться, читає, у що грається дитина на комп’ютері.
Ж – життя дитини не має обмежуватися одним телевізором, комп’ютером чи радіо.
З – із розумінням ставтеся до телепрограм, які обирає ваша дитина, зважайте на її вік, інтереси тощо.
І – ігри на комп’ютері заміняйте рухливими іграми надворі.
К – купуйте дитині тільки необхідне, не потурайте її забаганкам.
Л – любіть ваших дітей та приділяйте їм більше уваги.
М – мистецтво – це не тільки ТV, преса й інтернет.
Н – не говоріть дитині: «Тобі ще рано це дивитися», - просто перемкніть канал на ту програму, яку можна дивитися разом з нею.
О – обговорюйте з дитиною побачене по ТV.
П – поважайте думку дитини.
Р – радійте та сумуйте разом із дитиною у повсякденному житті або коли дивитеся чи обговорюєте телепередачу чи книжку.
С – стежте за своєю поведінкою, бо діти наслідують вас.
Т – творчий потенціал дитини розвивайте.
У – успіх у вихованні залежить від здорової атмосфери в родині.
Ф – фарби та палітра кольорів у вашому житті нехай завжди сяє тільки веселими барвами.
Х – хай завжди дитина відчуває інтерес до себе.
Ц – цікавтеся друзями дитини: запрошуйте їх до себе в гості, дізнавайтеся про їхні захоплення, погляди на життя, що вони читають тощо.
Ш – шум – ворог здоров’я дитини.
Щ – щастя і радість дітей – у ваших руках.
Ю – юнацький вік – найкращий період життя дитини.
Я – якщо хочете, щоб ваша дитина була ввічливою, порядною, люб’язною, ставилася до всіх із любов’ю – дотримуйтеся цих порад самі.
Кiлькiсть переглядiв: 1198

Коментарi

  • Online Loan

    2018-03-25 17:44:42

    installment loans installment loans guaranteed direct lender installment loans [url=http://installmentloans.bid]online installment loans[/url]...

  • Instant Online Loans

    2018-03-19 05:58:23

    installment loans signature loan installment loans [url=http://installmentloans.bid]installment loans[/url]...

  • Payday Loan

    2018-03-13 04:53:10

    loan shops cash loan lenders accredited debt relief [url=http://installmentloans.bid]installment loans for bad credit[/url]...

  • Guestscext

    2018-03-02 10:51:27

    guest test post [url=http://temresults2018.com/]bbcode[/url] html http://temresults2018.com/ simple...